Наголошені присвійні: mío, tuyo

Mi чи mío?

Mi, tu, su стоять перед іменником: mi libro (моя книжка). Коли іменника після нього немає, уживайте довгу форму mío, tuyo, suyo: El libro es mío. (Книжка моя.)

Українською «мій» однаковий в обох випадках («мій телефон» і «телефон мій»), а іспанською це дві різні форми:

• Es mi maleta. (Це моя валіза.)
• La maleta es mía. (Валіза моя.)

Mío, mía, míos, mías мають графічний наголос на í; tuyo і suyo — ні.

Узгодження з предметом

Як і mi та nuestro, довга форма узгоджується з предметом володіння, а не з власником — у роді й числі:

• Este libro es mío. — Esta llave es mía.
• Estos zapatos son míos. — Estas fotos son mías.

Так само й українською: «книжка моя», «капелюх мій». Тож чоловік каже La bicicleta es mía, а жінка — El sombrero es mío: дивіться на bicicleta і sombrero, а не на того, хто говорить.

Чиє це? ¿De quién es?

Щоб запитати, кому щось належить, кажіть ¿De quién es…? (про одну річ) або ¿De quién son…? (про кілька):

• ¿De quién es esta mochila? (Чий це рюкзак?)
• ¿De quién son estas llaves? (Чиї це ключі?)

Відповідайте через ser + довгу форму без артикля або через de + ім'я:

• Es mía. (Він мій.)
• Son de Ana. (Вони Анині.)

De + ім'я відповідає українським «Анин», «Петрів»: las llaves de Ana — Анині ключі.

El mío, la tuya замість іменника

Щоб не повторювати іменник, ставте перед довгою формою артикль: el mío, la tuya, los suyos, las nuestras. Обидва слова узгоджуються з пропущеним іменником:

• Mi casa es pequeña; la tuya es grande. (Мій будинок маленький, а твій великий.)
• Tu maleta es más grande que la mía. (Твоя валіза більша за мою.)
• —¿Son tus zapatos? —No, los míos son negros. (—Це твої черевики? —Ні, мої чорні.)

Після ser ви кажете, чиє це, без артикля (Es mía.); з артиклем ви вказуєте на одну річ серед кількох: —¿Cuál es tu maleta? —Esta es la mía. (—Котра твоя валіза? —Ось ця моя.)

Un amigo mío: після іменника

Довга форма може стояти й після іменника, зазвичай з un, una, unos, unas. Так кажуть «один мій друг», «кілька наших друзів»:

• Pedro es un amigo mío. (Педро — один з моїх друзів.)
• Ayer invitamos a unos amigos nuestros. (Учора ми запросили кількох наших друзів.)

Un і mi разом не вживаються: un mi amigo — помилка.

Suyo: його, її, ваш, їхній

Suyo може означати «його», «її», «ваш» (до usted чи ustedes) або «їхній». Зазвичай усе зрозуміло з контексту:

• —¿Es de Pablo este abrigo? —Sí, es suyo. (—Це пальто Пабло? —Так, його.)
• Señora, ¿este sombrero es suyo? (Пані, це ваш капелюх?)

Коли незрозуміло, кажіть de + особа: es de él, es de ella, es de usted, es de ellos.